Розсошенська гімназія
Полтавської районної ради
Полтавської області
Виховний захід
«Голублю диво дивне із пісень, що хрестиками стелиться і в’ється»
(Про українську вишиванку)
Підготувала учитель української
мови та літератури Маріїч Л.М.
Українська вишиванка
1 й учень
ведуча
Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро.
Стрічаємо із хлібом
Любов'ю і миром. 
Для людей відкрита
Хата наша біла.
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
незвичайної, краси невмирущої. Дуб - священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку Слово учителя. Я вітаю всіх, хто прийшов на наше свято: це і учні, це і вчителі, це і завуч школи. Сьогодні ми з вами побачимо чудові мотиви української вишиванки.
Учень. Поезія рук людських, доброта і лагідність народу, його відвага і велич, ніжну душу і горді мрії - все ми побачимо в українських вишивках. Пригляньмось до них. І ми знайдемо щось своє, що йде з глибини нашої, нашого роду. Не цурайтесь вдягнути вишиту домотканну сорочку, бо в ній відлуння віків, в ній наше коріння.
Учениця. На свято мама завжди одягає нас у вишиті білі сорочечки, одягає і примовляє, щоб наша доля була така світла і здорова, як це полотно. Бо білий колір - це сама душа нашого білого світу, в ньому благословення Боже. Недарма у нас в народі кажуть: " Щасливий, у сорочці народився."
А червоними і чорними нитками на сорочці вишита доля, добра, щаслива і сонячна!
Коли ж у дитини немає матері, то все по-іншому складається:
Вчора була суботонька,
а нині неділя.
Чом на тобі сиротинонько,
сорочка не біла?
Дівчата сідають вишивати. Одна починає співати, але її перебивають.
1 дівчинка. Оце, ти такої сумної проспівала, то в нас і вишиванки будуть такі, краще давайте загадки відгадувати.
2 дівчинка. Так, так.
3 дівчинка. Я першу. Що за кінь, що пробив тин?
2 дівчинка. Що ж це за кінь такий ?
4 дівчинка. Хіба так може бути ?
3 дівчинка. Ану, думайте, це пов'язано з нашою роботою.
2 дівчика. Я знаю, це голка проколола тканину. Атепер мою відгадайте. На полі я був синеньким, край води я був біленьким, опинився в човнику швиденькім.
1 дівчинка. Ой. Ну знову така важка загадка.
2 дівчинка. Та ні ж. Це знову про нашу роботу.
4 дівчинка. Я знаю (пояснює відгадку), це ж льон.
Учениця. Так, був звичайний на Україні, а в деяких родинах залишився і на сьогодні: на щастя дарувати рушники. Вони теж є символами українського народу. "Дім без рушників, як сім'я без дітей", - говорилося в народі. Вишитий різними візерунками,
рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили вшановувати появу нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи
справляли обжинки; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні. Молоді співали на рушник під час шлюбного обряду, з рушником проводжали в останню путь. На багатьох рушниках були надписи, як і такі: "Хай щастить тобі, сину", «Одна наливала, а друга переливала». Вишивали багатьма способами різноманітні візерунки. В орнаментах вишивок ніколи не буває жодної зайвої лінії, кожна рисочка має своє певне значення.
Учениця. Тримаю вишиті, старенькі рушники.
Давно забуті, горнуться до мене.
Заполонили світ нейлони та шовки,
Кому потрібні вишиті ромени?
Гортаю білу грядку полотна,
Засіяну барвінком та любистком,
Сміється вишита прабабою весна,
Ховається за квітами і листом.
Голублю диво дивне із пісень,
Що хрестиками стелиться і в’ється.
Сіріє за вікном звичайний день,
А в рушниках волошками сміється
(Н. Баклай).
Учениця. Кажуть, що рушник від слова «руш», вирушай. Вишивала мати, добра бажала, наче закладала на полотні дерево життя своєї дитини. Замотувала в неї хлібину і примовляла: «На, руш, рушай, благословляю. Дарую тобі рушник, сину, як оберіг твого життя».
Учениця. Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту. Оскільки ягоди калини червоні, то й стали символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть чоловічі сорочки тяжкі тими могутніми гронами
У полі калинка,
У полі червона,
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багацько нас є.
Дуб і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили життя.
Учениця.
Молода Ганнуся
По садочку ходить.
Виноград,
Красний ,зелений сад.
Зіллячко садить.
Красний, зелений сад.
Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад - виноград - це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду . Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в'ється на родинних рушниках.
Берегиня - дорогий нам символ, поширений по всій Україні . Вона і життєтворча, і мати-природа, і жінка - Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності, могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття .
Учениця. Вишивка - стародавній вид народного мистецтва. Коли з'явились перші вишивки - не відомо. Вишивкою був прекрашений одяг скіфів. За часів Київської Русі це мистецтво дуже високо цінувалося.
В умовах стародавнього сільського життя більшість речей виготовлялося самим господарем та його сімєю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим засобом прикрасити тканину. Вишивкою в Україні займалися тільки жінки. Для цієї справи використовувалась кожна зручна нагода: досвіди на вечорницях, година відпочинку від польових робіт.
Готуючись вийти заміж, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш-багаті дівчата готували для себе по 50 - 80 сорочок з тонкого вибіленого полотна. Це на всі випадки життя: для роботи, свята, весілля, на смерть.
Учень. Дівчата змагалися в доборі узору, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності, працьовитості дівчини
Орнаменти вишивок несли певну інформацію. Наприклад, калина дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину червоні грона стали символом крові та невмирущості роду. Через це на весільних рушниках, парубочих чи дівочих сорочках вишита калина.
Дуб - уособлював, незвичайну чоловічу силу. Його вишивали на парубочих сорочках, як оберіг від хвороб та лиха.
З давніх-давен на Україні святили мак, як квітку, що має чарівну силу і захищає від усякого зла. А ще, дівчата. В сім і яких був загиблий, з любов'ю і сумом вишивали узори маку на сорочках.
Учениця. Основний символ української вишивки - це Берегиня, чарівна, велика квітка - дерево життя, символ жінки-майстрині.
крім рослинного орнаменту, вишивали також геометричні узори, птахів і звірів. Ці вишивки теж були символічними. Наприклад, дівчата вишивали на рушниках солов'я або зозулю без пари - тобто кликали собі пару.
Соловей щебече Собі пару кличе, А от пави —птахи поважні; бо завжди розділяються на весільних рушниках, здебільшого мають над собою Боже благословення.
Пава - птах сімейного щастя.
Учениця. Також часто зустрічаються вишитий мотив ружі. Це улюблена квітка українців, адже вона нагадує сонце. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.
Найвідоміша полтавська вишивка. Це білим по білому, та ще й з використанням різних технік вишивання: гладь з вирізуванням та виколюванням.
Учень. На Полтавщині було багато фабрик. На яких виготовляли вишивані речі. Вишивка цих фабрик відомі далеко за межами України. Так роботи решетилівських вишивальниць були представлені на Брюссельській виставці. На ярмарках у Марселі (Франція) і Дамаску (Сирія), експонувалися решетилівські вишиванки на всесвітній виставці у Монреалі.
У Полтаві також була ф-ка ім. Лесі Українки. Товари решетилівських та полтавських вишивальниць продавалися у спеціалізованих магазинах.
Учениця. Тим, хто вирішив присвятити своє життя цій стародавній, але завжди новій професії, допоможе Решетилівське училище народних промислів.
Існує більше 100 технік вишивки.
Тут ви можете побачити лише декілька: рішельє, простий хрестик, гладь, мережка, прутик. Вишивали і зараз вишивають одяг, рушники, серветки, скатерті, занавіски, наволочки, картини.
1 учениця
Років сто, а, може, двісті
Інша мода була в місті,
Люди просто одягались,
Всього ж нового цурались.
2 учениця
І в сорочку – вишиванку
Зодягався батько зранку.
Мати ж в хустку запиналась
Та в спідницю убиралась.
1 учениця
А сорочка та ненова.
Розмальована, чудова,
Вся в народних візерунках,
В радісних, живих малюнках.
2 учениця
І до пізньої пори
Шаровари в дітвори,
Черевики їсти просять,
Тож ходили літом босі.
3 учениця
А до хати як зайди -
Рушники туди й сюди,
Прикрашали всі кутки
Українські рушники.
4 учениця
Майже кожна жінка ткала
То ж ночей недосипала.
Щоб синочка або дочку
Вбрати у нову сорочку.
3 учениця
Як життя ішло гладким,
То й малюнок був таким,
Якщо ж сипались турботи,
То суміш була робота.
4 учениця
Ось до чого люд був ласий.
Кожен дім свій так прикрасив.
Що і просто і красиво.
Вже не хата - ціле диво.
Звучить пісня «Мамина сорочка».
Коментарі
Дописати коментар