«Мова кожного народу, неповторна і — своя»
Маріїч Л.М. – учитель української мови
та літератури Розсошенської гімназії
Мета: виховувати в учнів патріотичні почуття, повагу, пошану і любов
до рідної мови; розвивати декламаторські, акторські здібності,
виразне читання.
Обладнання: святково прибрана актова зала, музичне оформлення для
виконання пісень учнями, вислови про мову, український одяг.
Хід проведення заходу
Звучить пісня «Рідна Україна»
Ведуча: Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану
Ведучий: Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.
Ведуча.
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
Ведучий
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось — ні!
Ведуча.
О слово рідне! Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
Ведучий. 9 листопада — День української писемності й мови. 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Словесність - початок усіх наук. Вона - джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже, слово до слова - зложиться мова!..
1-й учень
Мова кожного народу,
Неповторна і — своя.
В ній гримлять громи в негоду,
В житі — трелі солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
2-й учень
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Будем всюди й повсякчас,
Бо ж єдина — так, як мати —
Мова в кожного із нас.
Ведуча.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.
Ведучий.
А тим часом мова - одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Ведуча. У нашій мові є чимало захоплюючого й дивовижного... І щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні.
Учень
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
1-й читець.
О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це - мова моєї Вкраїни.
2-й читець.
Яка у ній сила - і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!
3-й читець.
Ти - сурми на сонці, ти - стягів гаї,
Ти - вибухів огненних повна.
Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
Ведуча.
Щасливі ми і горді, що читаємо
Шевченка і Франка, і Лесю Українку
На українській незрівнянній мові
Й не потребуємо більше словників.
4-й читець
О, що за мова! Лиш торкнешся слова -
І заспіва воно, немовби вітер
Струни торкнувсь - і враз вона зітхнула, -
Струна? Чи слово? Чи сама душа?
О, що за мова!
Це ж бо мова - пісня...
Пісня у виконанні учня 10 – Б класу
Ведуча. Мова - це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя.
Ведучий. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
1-й учень.
Слова, слова... Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні;
Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
Ласкаві й чесні, мудрі і смішні...
2-а учениця.
Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.
Ведуча.
Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська...
3-й учень.
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс - лісок - лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс,
Є іще й барак.
4-а учениця.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
5-й учень.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наче диво калинове,
Кохана материнська мово!
Несеш барвінь, гарячу, яру
В небесну синь пташиним граєм
І, спивши там від сонця жару,
Зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломешть червоно
В сім'ї великій, вольній, новій.
Ведуча.
Я знаю силу слова -
Воно гостріш штика.
І навіть швидше кулі,
Не тільки літака.
Воно проміння швидше,
В нім - думка й почуття.
Воно іде в народи
Для вічного життя...
Учень..
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу слузкить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Учениця.
Прислухайтесь, як океан співає -
Народ говорить.
І любов, і гнів
У тому гомоні морськім.
Немає
Мудріших, ніж народ, учителів:
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Пісня «На нашій Україні»
Звучить «Молитва» Катерини Мотрич
Учень.
Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена,
Учениця.
Мово наша! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності слави і гордого духу!
Учень.
Мово! Велична молитва у своїй нероздільній Трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби та й висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами і небесним огнем очищення.
Учениця.
Зцілювала Ти втомлених духом, давала їм силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю; і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою Слово.
Читець.
Споконвіку було Слово,
Й було Слово в Бога.
Й було Богом святе Слово, -
Все постало з Нього.
І життя було у Ньому
Й життя стало Світлом,
Для вселюдського огрому
В темряві розквітлим.
Читець.
Помагай же Слову, Боже,
Із пітьмою в герці,
Щоб жило правдиве й гоже,
У людському серці.
Читець.
Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
Углибині моїх темнот і снів
Твоя лунала б мова солов'їно.
Читець.
Той світ, що ти дала мені у віно,
Від сяйва слова знову б заяснів.
Я глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов 'я.
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови -
Ото була б загибель - смерть моя.
Ведуча.
Багато слів сказали ми про мову,
Чудову нашу, материнську, калинову,
Яка для нас - життєвий старт...
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт...
Гумореска у виконанні учня 6 – А класу
КУХЛИК
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші - не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: "Покажіть
Кухлик, той, що скраю".
Продавщиця: "Што? Чего?
Я не понімаю?!"
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлик здесь,
Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була
Гостра і бідова.
- У мєня єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має бідна язика
І не знає мови.
Ведуча
У світі налічується близько 3 тисяч мов. Одні з них перебувають між собою у близькій спорідненості, інші - більш відділені одна від одної...
Ведучий.
І те, що усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів.
Звучить пісня «Мій рідний край»
Учениця
Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.
Учень
Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!
Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу, з тобою сміюся,
О ріднеє слово.
Учень. Не замовкла мова в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.
Учениця.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
Учень.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
Учениця.
В ній стільки слів,
що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
Символами України завжди були хліб, рушник та калина.
Пісня «Це моя земля»
Читець.
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Читець.
У полі калина, у полі калина
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний,
роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.
Ведучий. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.
Учень.
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.
Учениця.
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
Учень.
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
Учень.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Ведучий. З родини, з сім'ї і починається любов до рідного слова.
Учень.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Даруй мені легенди і пісні,
І мамине до болю рідне слово.
Учениця.
О, рідна мово, серцю близька, -
Ти - щира пісня материнська!
Тебе ми любимо від роду:
Ти - мудрість нашого народу!
Учень.
Крізь заборон важке каміння
Пробилась ти, немов проміння.
Тобою можемо гордиться -
Ти - чиста звонкова криниця.
Учениця.
Немало мов на білім світі
Та серед них одна лиш - рідна!
Наш рід великий, славнозвісний,
Бо є в нас мова, є в нас пісня!
Учень 1.
Мова українська - то Шевченка слово,
Лесі Українки і Марка Вовчка.
Мова українська - то дарунок Бога.
Це барвисте слово генія Франка.
Учень 2.
Мова українська - це і степ широкий,
Це сади вишневі і гаї, ліси.
Мова українська - океан глибокий
Мудрості народу - вічної краси.
Учень 3.
Мова українська - це велика сила,
Прадідів великих, це духовний світ.
Це борців безстрашних братськії могили,
Голод смертоносний і жорстокий гніт.
Учень 1.
Мова українська - берегиня наша,
Пісня материнська, голос немовлят.
Мова українська - це достатку чаша
І найбільше свято із відомих свят.
Учень 3.
Мово наша рідна, йди широким кроком
Впевнено і гордо в світле майбуття.
Не лякайся, мила, цих тривожних років.
Ти для нас - єдина і на все життя.
Ведучий. Тож бережіть чистоту рідного слова, будьте українцями, щоб не потрапити у пригоду, про яку говориться у гуморесці
Ведуча. Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.
Учениця.
Вивчайте мову українську,
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
Прекрасну, милу і чудову,
Як материнську пісню колискову.
Учениця.
Любіте нашу рідну мову
Беріть до зброї рідне слово.
Ні! Не забули ще слов'яни
Шевченка заклик полум'яний!
Бо вона ж така багата,
Українська мова!
Неповторна і крилата,
І така чудова!
Учень.
І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.
Учениця
Не цурайтесь мови, люди,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово, -
Не буде народу...
Учениця
Встала мати Україна,
Сонце засвітила,
Пробудилася народна,
Незнищенна сила.
Сотні літ нас розпинали,
Та не побороли,
Бо не вмерла Україна,
І не вмре ніколи.
Учень
Слава тобі, Україно,
Невмируща слава,
Да святиться твоя воля
І твоя держава.
Слава тобі, Україно,
Від роду до роду,
Як накажеш - ми поляжем
За твою свободу.
Українка
Слова я чую барвінкові,
І серце щемно завмира,
Так, ніби сонце у струмкові
Сміється спалахом тепла.
Того освітленого дива,
Яке у рідній мові є —
Душа вогненна і правдива,
Що первоцвітом виграє...
Українка.
Моя ти пісне калинова,
Моя ти зіронько свята!
Живи, цвіти, вкраїнська мово,
Зціляй і душу, і вуста.
Своєю паростю гінкою
Вростай у різнобарв'я мов,
Буди всесильною рукою
В серцях і ніжність, і любов!
Українець
Як то любо, як то мило
Жити в ріднім краю,
Рідним словом рідну пісню
Я щодня співаю.
Учень
Рідне слово всім нам любе,
Як отець і мати.
Рідна мова нам дорожча
За жовті дукати.
Рідним словом я горджуся,
Ним говорю, пишу.
Рідну мову, рідну пісню
Ніколи не лишу.
Учениця
Рідним словом погорюю,
Рідним пожурюся,
Рідну пісню заспіваю
Та й розвеселюся.
Інсценізація вірша
Син
Батько мені каже:
Батько
- З книжкою дружи,
Рідну мову, синку,
Завжди бережи.
Мову ту, що люди
Рідною зовуть,
Ти ніде й ніколи,
Синку, не забудь.
Рідне слово-пісню
Ніжним серцем чуй,
Як Вітчизну й матір,
Їх люби й шануй.
Син
Рідна мова сонцесяйна,
Шум гаїв, спів солов'я...
Ти, як матінка, прекрасна,
Люба мовонько моя.
Як же можна не любити,
Не леліяти її,
Коли в ній і сонце, й квіти,
І співучі солов'ї.
Пісня «Україна – моя земля»
Учень
Все в тобі з'єдналося, злилося —
Як і помістилося в одній!
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносить правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Любляча, нев’януча душа
Учень
Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе,
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.
Учениця
В тобі живе Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!
Учениця
Ти, рідна мово, чиста, як роса,
Цілюща й невичерпна, як криниця.
Святиня наша, гордість і краса,
Ти — розуму народного скарбниця!
Учень
Як легко йти з тобою по землі
І підставлять вітрам лице відкрите!
Для мене ти — як і насущий хліб,
Без тебе я не зміг би в світі жити.
Ведучий. Українська мова - мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра...
Ведуча. І з нагоди свята - бажаємо всім удачі, добра і тепла...
Ведучий. Незгоди людські хай не чинять вам зла...
1-й читець. І тільки все добре в житті щоб велося...
2-й читець. Хай збудеться все, що іще не збулося!
3-й читець. Як сонце на небі щоденно сіяє...
4-й читець. Так щастя в житті вашім хай розцвітає.
Ведучий: Ось і підходить до кінця свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
Звучить пісня
Список використаної літератури:
- Білоус Д. Диво калинове. – К.: «Веселка»,1988.
- Дацула Л.В. «Як парость виноградної лози, плекайте м ову» // Позакл. час. – 2009. - №19/20. – С.38-42.
- Лунай, прекрасна наша мово! // Позакл. час. – 2009.- №19/20.- С.96-97.
- Мово рідна, слово рідне. Вірші, поеми, статті. – К.: «Веселка», 1989.
Коментарі
Дописати коментар